Анікон VI: як косплеєри у Львові потрапили до пекла

Опубліковано: 2014-05-19

   Сонячний суботній ранок, тиха затишна вулиця біля Центру творчості на Погулянці, дівчина з червоним волоссям нижче пояса, котра несе на плечі палицю з металевим лезом... Стоп, стоп, здається, щось тут вибивається з загальної картини суботнього ранку у Львові! І, здається, це я, ота дівчина. Бо я йду на Анікон — Західноукраїнський фестиваль косплею. І в пакеті у мене костюм, на голові довжеленна перука яскраво-вишневого відтінку, а на плечі — старовинна японська зброя, бісенто.

   Анікон відбувається у Львові вже вшосте, збираючи гостей з усієї України і навіть близького зарубіжжя. Що таке це “фестиваль косплею”? Якщо ви дивитесь або бодай чули про японське аніме, то і слово “косплей” для вас не повинно бути незнайомим. А якщо все ж ви чуєте його вперше, то знайте, що косплей — це скорочення від costume play або ж “костюмована гра”, коли люди переодягаються у костюми улюблених персонажів, готують темтичні театралізовані виступи чи фотосесії. Образ старають повторити ідеально — не лише костюм, а і зачіску (так-так, ось для чого кольорові перуки), колір очей (лінзи приходять на допомогу), складні деталі костюмів чи зброю. Довгий і часто витратний процес, але результати того варті!

   А повертаючись до Анікону: його організовує львівський аніме-клуб “White Reflection”. Відбувається захід вже кілька років поспіль на Погулянці, у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини, куди з самого ранку збираються люди з підозрілими пакетами, палицями, посохами, мечами і абсолютно неймевірними кольорами “волосся”. А що у пакетах? Варто зазирнути в гримерку, щоб дізнатися! А якщо ви не берете участі у шоу — центральній події фестивалю, тоді вам доведеться почекати, поки косплеєри (так називають учасників цього шоу) самі спустяться в хол після усіх приготувань і продемонструють свої костюми.

   Я, як власник заповітного бейджика учасника, залітаю в гримерку та починаю перевтілення. Якщо макіяж та надягання перуки були завершені ще вдома, то зараз треба переодягнутись, зробити так, що усе трималось та ще й трималось правильно: костюм з різних деталей, котрі так і намагаються перекрутитись. Поруч від мене уже зайняті приготуваннями інші учасники: хтось лакує перуку, щоб вона стійко тримала потрібну форму весь день, хтось затягує корсет, хтось робить макіяж, звіряючись з роздруківкою, на якій зображений персонаж. Дві години до початку шоу в гримерці пролітеють, як хвилинка: поки переодягнешся, поки вкотре розчешеш перуку, поки порепетируєш своє “дефіле”... А треба ще й попрацювати гримером чи помічником для друзів, зробити фото на згадку...

   Але ось наближається друга година і — початок шоу! Тематика цьогорічного Анікону... пекло =) Ні-ні, це зовсім не означає, що потрібно готувати виступи на сатанинську тематику. Просто ведучі, котрі оголошували учасників, були в дуже симпатичних “пекельних” образах, а їхні інтермедії між виступами висвітлювали будні жителів підземного світу, їхніх робочих буднів, взаємодії з раєм та мрії про відпустку: геть актуально і для пересічного офісного працівника... Ось в переповненому залі гасне світло, за кулісами вже шумний натовп побачити початок шоу вживу, а на сцені починається дійство — команда Buga-Buga в розкішних кімоно підготували танець-постановку в традиційному японському стилі, щоб задати тон фестивалю. Насправді, косплей вже давно вийшов за рамки суто японської культури. І на Аніконі, окрім персонажів з аніме чи дівчат у кімоно, можна було зустріти і пафосного назгула з Володаря Перснів, і кероллівську Алісу, і персонажів з комп'ютерних ігор, фільмів, книг тощо. Рамок немає — тільки фантазія та креатив! І чим більше, тим краще.

   Шоу пробігає дуже швидко: яскраві образи змінюються, тут і співають, і танцюють, і ставлять театралізовані сценки чи короткі виходи-дефіле. Зал бурхливо реагує на знайомих персонажів, а учасникам саме цього і треба. Скажу чесно, для учасника більша частина шоу проходить або за кулісами, або взагалі десь не у залі. То потрібно комусь допомогти, то хочеться піти у фотокуток — зробити кілька знимків на пам'ять, то раптово прокидається паніка перед виступом і ти розумієш, що потрібно ще порепетирувати...

   Під час півгодинної перерви, коли всі фотографуються надворі, встигаю роздивитись більшість косплеїв. Хлопці-баскетболісти з Kuroko no Basuke, харизматичні екзорцисти з D.Gray-man, чарівні моделі з Paradise Kiss, незнайомці у стімпанкових образах, персонажі з Fairy Tail, Last Exile, Tales of Vesperia, Shingeki no Kyojin, Kill la Kill... Та що там, перелік усіх персонажів та джерел буде більшим за сотню! У деяких костюмах можна загалом без особливого страху ходити по вулиці, а декхто з косплеєрів ледь може рухатись через незручні лати чи височенні підбори. Але чого не зробиш зазади того, щоб хоч на один день перевтілись в улюбленого персонажа?

   Друга частина шоу триває аж до восьмої вечора. Мій виступ — один з останніх. Хоч роблю це далеко не вперше, все одне всередині є якесь хвилювання. Але дефіле — це лише хвилина. Останні приготування за кулісами — хтось з друзів поспішно розчісує мою перуку, зброя звично лежить у руці — мені нею ще на сцені махати! І ось — попереду світло сцени, все відступає на задній план і здається, що всередині спрацьовує якийсь перемикач... І цей момент, коли відчуваєш зал і його енергію — це, як на мене, найкраще, що взагалі є у косплеї.

   Виступ закінчується. Ноги тремтять. На обличчі усмішка від вуха до вуха: вдалося ж... А тоді завершується і шоу. Переможці у кожній номінації отримують пам'ятні статуетки у формі воріт до пекла (неочікувано, правда?), костюми повертаються в пакунки, навалюється і втома, і щастя. Для більшості приїжджих Анікон — це ще й чудова можливість вперше чи ні погуляти Львовом. Тому одразу після шоу починається традиційна екскурсія для всіх охочих і гомінкий натовп вирушає просто від Центрі творчості до кінцевої трамваю. Передчуваю реакцію перехожих , котрі побачать косплеєрів у всій красі або в частинах цієї краси! Але це вже не до мене, я відправляюсь додому, ловлячи здивовані погляди на моє довжелезне червоне волосся і справжню, хоч і не заточену, японську зброю, котра мирно лежить на плечі.

   До зустрічі на наступному Аніконі!

Фото: Володимир Сорін, POST, Deya

1565
Виберіть тип коментаря:        
Відгуки
Сеньків Назар 19.05.2014
я одного року там був)
Айсин Виктор 19.05.2014
Круто виглядає)
Новини
Останні коментарі
"Львівська обласна федерація важкої атлетики" 10
Спорт/ Спортивні федерації
Федерація важкої атлетики Львівської обл...
Олександр Зімба
"Алла" 0
Краса/ Салони краси
Напевно гіршого майстра чим у вас немає ...
Олена Залевська
"Наше таксі плюс" 9.58
Інше/ Транспорт/ Служби таксі
Хороше таксі
Ірина Стецишин


Авторизуйтесь, будь ласка

Оберіть тип коментаря: